Які на Черкащині є “секретні” місця для туристів?

Туристичний бізнес Черкащини, незважаючи на величезну кількість привабливих місць як для іноземних, так і місцевих туристів, шкутильгає на обидві ноги.

Як не парадоксально, та окрім туристичних об’єктів, охоплених офіційними туристичними маршрутами, є й чималий перелік не менш визначних місць, які опинилися поза увагою.

Про них розповіла кандидат історичних наук, доцент кафедри туризму й реєстраційної справи, директор Науково-методичного центру туризмології й екскурсознавства Олена Костюкова, пише “Черкаський край”.

Село Головківка Чигиринського району

— Славиться воно унікальною голов­ківською керамікою. Тут є музей кераміки. Але з точки зору розвитку сфери туризму село залишається невпорядкованим. Його чомусь оминають діючі туристичні маршрути, які пролягають через Чигиринський район, хоча дорога проходить через Головківку. Відстань між нею і «розкрученою» Медведівкою всього п’ять кілометрів.

Маєток Терещенків, на жаль, не зберігся, зате є знамените цілющою водою джерело Живун, — скрушно зазначила науковець.

Скеля Міцкевича та герої «Кайдашевої сім’ї»

Поза увагою туристів опинилося село Козацьке Звенигородського району, де є чудовий Козачанський парк: тут збереглися архітектурні пам’ятки XVIII століття — залишки маєтку, де у свій час бував Іван Крилов.

У селищі Стеблів Корсунь-Шевченківського району гостював великий польський поет Адам Міцкевич. Він любив милуватись пейзажем зі скелі, яка так і називається — скеля Міцкевича. Зберігся будинок, у якому він жив. Там же є будинок Івана Нечуя-Левицького, у творах якого дії розгортаються у Стеблеві, згадати хоча б героїв «Кайдашевої сім’ї».

«Софіїн стовп»

Багате на пам’ятки XIX століття село Мошни. Серед них — унікальна пам’ятка дерев’яної архітектури — так званий Будинок лікарів: єдиний у світі дерев’яний будинок, спроектований архітектором Владиславом Городецьким. Приміщення волосної управи (нині — cтанція юних техніків), Преображенська церква, костьол XIX століття, який у радянські часи використовували під сільгосптехніку. Тихо гине приміщення колишнього пансіонату шляхетних дівчат («Єлєнінська школа»). Підлогу будівлі прикрашають фрагменти мозаїки. Біля неї — колишня канцелярія Воронцова (тепер сільський музей).

У Мошногірському парку, закладеному ще графом Воронцовим, на Софіїній горі досі височіє «Софіїн стовп».

Ватажок повстання Павло Бут

Дуже мало досліджена історія Мошнів у період Козацької доби. Тут у часи козацько-селянського повстання проти польсько-шляхетського панування формував повстанські полки гетьман Павло Бут (Павлюк). У полі між Мошнами і Кумейками відбулася генеральна битва повстання — Кумейківська. З Мошнів гетьман поїхав у Боровицю (нині Чигиринський район), де його зрадили і віддали на страту.

Забутий Шевченко

Окрема проблема — забуті шевченківські місця. Поза увагою залишилась низка сіл Черкащини, які тісно пов’язані з життям Тараса Шевченка, але не увійшли в заповідники. В Мошнах у садибі міщанина Нагановського Тарас жив кілька днів після арешту в Прохорівці.

Історичні місця Драбівщини

Мойсівка Драбівського району була першим селом нинішньої Черкащини, яке відвідав Тарас Шевченко під час своєї першої подорожі до України. Разом із видатним українським письменником Євгеном Гребінкою молодий автор «Кобзаря» гостював у маєтку поміщиці Тетяни Волховської, бали у якої збирали цвіт української нації. Там же Тарас познайомився з Ганною Закревською, яка вплинула на його творчість. У Мойсівці збереглася Петропавлівська церква, яка потребує реконструкції.

У Кононівці проживав Євген Чикаленко — відомий учений, педагог, меценат, який фінансово підтримував розвиток української історичної науки та національну пресу в Наддніпрянській Україні. У нього гостювали Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький, Михайло Старицький та багато інших видатних українців. Саме у Кононівці Михайло Коцюбинський написав «Інтермеццо». Від будинку Чикаленка вцілів тільки фундамент. У місцевій школі є пам’ятний знак і музей діяча.

У селі Жорнокльови народився відомий український художник і педагог доби Розстріляного відродження Іван Падалка.

У Драбові діє чудовий краєзнавчий музей, в якому зібрано унікальні історичні матеріали.

У селі Великий Хутір є дерев’яна церква — пам’ятка архітектури XVIII ст. Там же діє краєзнавчий музей із великою колекцією унікальних вишиваних рушників.

Золотоноша мала свій Хрещатик

Досі немає змістовного екскурсійного маршруту до Золотоноші. Тим часом у Золотоноші, окрім красивих церков XIX століття, був і свій Хрещатик!

Вишиванки з Сунок купували в Парижі

У Попівці Смілянського району близько 13 років жив і працював видатний учений, лауреат Нобелівської премії Ілля Мечников. Попівка належала батькові його другої дружини Ольги Білокопитової (її портрет є в обласному художньому музеї). Там є столітня школа і ще живі посаджені вченим дерева. З усіх приміщень маєтку Білокопитових вціліла лише комора, збудована у XIX столітті.

У Тернівці Смілянського району збереглася одна з п’яти дерев’яних церков XIX століття.

У селі Сунки жила княгиня, відома меценатка Наталія Яшвіль. Вона відродила маєток, збудувала гуральню, цегельний завод і створила майстерні, де розвивала кустарні промисли: сунківську розписну кераміку та вишивки за зразками XVII-XVIII століть. Шедеври, народжені сунківськими майстринями, охоче купували на виставках у Парижі.

Могила Софії Потоцької в Тальному

У Тальному, окрім замку Шувалова, ще є парк XIX століття, в якому ростуть реліктові дерева, а також старовинний костел, єврейське кладовище та могила Софії Потоцької. Знищено музей хліба, відсутній краєзнавчий музей.

 

Стенд — біля в’їзду в село

Олена Костюкова також автор ідеї створення інформаційно-історичного проекту туристичної Черкащини. Біля в’їзду в кожне село, що може похвалитися знаменитими вихідцями, пам’ятками історії, мають з’явитись інформаційні стенди. На них буде вказано, чим знамените село, а то й будуть портрети видатних земляків.

— Дороги Черкащини «мертві». На автошляхах відсутні стенди, які б інформували подорожніх про історичні місця, повз які вони проїжджають. До прикладу, древнє козацьке село Худоліївка Чигиринського району — родове гніздо Грушевських, бо там народились його прадід, дід і численні родичі. Ще приклад — перший ректор Київського університету Михайло Максимович народився на хуторі Тимківщина, що тепер входить до складу села Богуславець Золотоніського району. Й таких прикладів безліч, — резюмує Олена Костюкова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + fourteen =