У Корсунь-Шевченкіському районі живе один із найкращих вчителів області (ФОТО)

Свою роботу треба любити і виконувати чесно. Тільки так можна досягти чогось у професійній кар’єрі, вважає Василь Отземко, вчитель Квітчанського навчально-виховного комплексу Корсунь-Шевченківського району. Правильність такої громадянської позиції доведена його нещодавньою перемогою в фінальному етапі обласного туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2016». Василь Миколайович став не тільки кращим у номінації «Захист Вітчизни», а й виборов приз глядацьких симпатій, пише видання “Черкаський край”

Хто ж він, а головне — який він, один із найкращих учителів Черкащини?

У Квітчанському НВК Василь Миколайович викладає історію і віднедавна новий предмет «Захист Вітчизни» з 2007 року.

— Родом я з села Кірове нашого району. У школі любив історію, то ж закінчив історико-юридично-філософський факультет Черкаського національного університету. А оскільки вчився за цільовим направленням, з-поміж трьох запропонованих у відділі освіти шкіл вибрав Квітчанську.  Дуже назва села сподобалася, — розповів Василь Отземко.

А дітям і дорослим подобався вчитель — і тим сильнішими ставали симпатії, що краще вони його пізнавали. Мова не лише про глибоке знання історії та здатність прищепити вихованцям любов і повагу до неї. Це йому вдається блискуче. Недарма ж одна з випускниць минулого року Марія Шпунтенко, у якої Василь Миколайович був ще й класним керівником, обрала історію своїм фахом, нині студентка університету  ім.Драгоманова у Києві.

Квітки — батьківщина все­світньо відомого композитора Кирила Стеценка, і вражений його долею та внеском в українську культуру, Василь Миколайович приймає рішення далі «розкопати» цю тему. Темою кандидатської дисертації обирає творчу та громадсько-політичну діяльність Кирила Григоровича Стеценка. Аспірантуру Черкаського національного університету закінчив, а захиститися не встиг — пішов в АТО. Але запевняє, що справу до кінця доведе. У планах ще побувати у Веприку, де композитор похований, доповнити дисертацію новими фактами і висновками, про які дізнався нещодавно.

Одним із завдань обласного етапу конкурсу «Вчитель року-2016» був захист персональної педагогічної ідеї. Її суть Василь Отземко формулює так: діти-випускники школи  повинні розуміти, чим вони будуть займатися у житті. А реалізувати ідею, на його переконання, можливо лише за умови  активної позашкільної діяльності з ними, бо це і є продовження процесу виховання особистості.

Квітчанські діти бачать перед собою приклад грамотного, розумного вчителя і громадянина з чіткою громадянською позицією. Проявилась вона нещодавно мужнім і відповідальним вчинком.

— Події 2014 року сколихнули мені душу і свідомість, — ділиться роздумами учитель. — Після анексії Криму я зрозумів, наскільки у  держави серйозна ситуація. Тому байдужим спостерігачем залишатися не зміг: у березні 2014 року пішов у військкомат й залишив свої дані як доброволець. А у травні одержав повістку й у складі Черкаського 14 окремого мотопіхотного батальйону потрапив у зону АТО. Командиром відділення служив у районі Волновахи. Повернувся додому рівно через 13 місяців. Маю відзнаку командира батальйону.
Про пережите за ті 13 місяців воліє не згадувати. Але камуфляжна форма вчителя викликала у школярів захват і повагу в очах. І він делікатно, без пафосу у словах, розповідає їм, як важливо бути готовим захистити свою Батьківщину. Не героїзмом і патріотизмом на словах, а конкретними необхідними навичками. От і під час майстер-класу на обласному конкурсі демонстрував, як формує навички до самозахисту — прийоми захисту від холодної зброї. До речі, кращою на конкурсі виявилась  і його розробка уроку  на тему «Дії солдата в бою», адже була підкріплена власним бойовим досвідом.

Василь Миколайович зумів вразити журі та глядачів конкурсу й оригінальністю своєї «візитки». У цікавій формі представив себе як учителя, сформулювавши професійне кредо: любити роботу і чесно виконувати її. Це було настільки переконливо, що  приз  глядацьких симпатій йому присудили одностайно.

Я  вперше побачила Василя Миколайовича не біля шкільної дошки, а на сцені сільського будинку культури. Шквалом оплесків нагородили глядачі ніжний вальс у талановитому і натхненному виконанні вчителя та Жанни Лисенко, керівника сільського танцювального клубу «Фієста». Наступним у програмі концерту був виступ чоловічого ансамблю «Явори» — і тут у ряду стояв Василь Миколайович.

— Це вплив моїх друзів — директора будинку культури Станіслава Шпунтенка та керівника ансамблю Володимира Косенка. Вони переконали мене, що можу співати, а як відмовиш друзям? Саме  друзі  підтримували під час служби в АТО і морально, і матеріально: телефонували, готували посилки, а клуб «Фієста» навіть влаштовував благодійні концерти, кошти від яких відправляли воїнам на Схід, — розповів він після концерту.

Василя Миколайовича мені вдалося «виловити» в  дитячо-юнацькій  спортивній  школі.  Сюди він приїжджає на вихідних займатися на тренажерах, а приклад здорового способу життя і занять спортом показує молоді  на сільському стадіоні у складі футбольної команди та у спортзалі будинку культури. Відмінна фізична форма вчителя — найкращий приклад для його учнів.

У свої 32 роки Василь Отземко встиг вписати у біографію чимало яскравих абзаців. По секрету скажу, що не вистачило часу тільки одружитися, але запевняє, що все попереду. Він живе з переконанням, що реалізувати себе людина може будь-де, навіть у невеликому селі. Важливо тільки працювати.

Фото з сайту “Черкаський край”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.