Цікаві факти про черкаський критий ринок

Черкаський критий ринок на вулиці Смілянській (Центральний ринок, Колгоспний ринок, “Шайба”) – один із результатів радянських архітектурних експериментів 1960-1970-х років. Це були золоті часи для архітекторів: тодішня влада ставила за мету ще далі відкинути все старе і запровадити щось революційно нове, а архітектура була найбільш “видимою” частиною загального новаторства.

Тож тогочасним архітекторам дозволяли проектувати все, що вони забажають, і зодчі цим дозволом радо користувалися. Найбільш вигідними експериментальними майданчиками для “нової” архітектури вважали малі міста: така собі репетиція того, що потім споруджуватимуть у великих, пише “in.ck.ua”.

Масивна споруда циліндричної форми, збудована в Черкасах 1971 року в стилі “архітектурний модернізм”, стала першим ринком такої форми в СРСР. Усі наступні криті ринки були нащадками нашої “шайби”, як називали споруду протягом перших років після її появи.

Архітектор – жінка

Спроектувала критий ринок київська архітекторка полтавського походження Алла Аніщенко. Вона наполягла на тому, що коло – найкраща форма для ринку м’ясо-молочної продукції. По-перше, кругла форма будівлі дозволяє виграти більшу площу для кожного торгівельного місця, а по-друге, будівництво таких споруд коштує порівняно дешево без втрати якості. Корисна площа ринку – 9382 квадратних метри, кількість торгових місць – 310.

– Історичні передумови створення подібних ринків – намагання забезпечити торгівцям комфортні умови роботи, а товару – належні умови зберігання. До 1917 року кількість критих ринків була мізерною, їх майже не будували й у довоєнні роки. Розквіт критих ринків розпочався у 1950-х роках і, на жаль, скінчився у 1980-х. У 1990-ті торгівля знову повернулася на вулиці, а криті ринки перетворилися на скупчення “спекулянтів” та осередки незрозумілих магазинів, – розповідає дослідник архітектури Лев Шевченко. – Незвична архітектура черкаського критого ринку зумовлена необхідністю перекрити велику площу одним склепінням, забезпечивши належне освітлення та “кількість повітря”. Круглий ринок рівномірно освітлюється, така форма дає змогу зручно розмістити торговельні ряди, всі технічні та підсобні приміщення.

Черкаський критий ринок можна сміливо назвати цінною архітектурною пам’яткою, піонером радянського архітектурного модернізму в галузі ринкових споруд, будівлею, що потребує такої ж охорони, як і пам’ятки позаминулих століть. Не всі це усвідомлюють, але це не дивно.

– Будівля визначна, і у нас в місті та й області є багато визначних об’єктів, архітектурні чи конструктивні рішення яких є унікальними та досконалими, проте до них немає достатньої поваги. Ми не пишаємося ними. Ці об’єкти здебільшого не мають статусу пам’яток, не охороняються і не ремонтуються. Той стан, в якому вони перебувають зараз, багато про що говорить, зокрема про наше розуміння себе у світі. Мешканці міст хочуть цікавої та виразної архітектури, але виявляють неповагу до того, що мають, унеможливлюючи цим появу чогось достойного в майбутньому, – зазначив черкаський архітектор Федір Гонца.

– У мене є й особиста історія, пов’язана з критим ринком. Знання конструктивних особливостей цієї будівлі та архітектурного образу допомогли мені свого часу скласти складний іспит із залізобетонних конструкцій, додає черкащанин.

Місяць тому в Києві мало не відправили в небуття останнє збережене мозаїчне панно під назвою “Вітер” авторства легендарної художниці-шістдесятниці Алли Горської, затуливши його логотипом нового ресторану. Панно знову відкрили завдяки ініціативі мистецтвознавиці Євгенії Моляр, працівники ресторану зрозуміли свою помилку. Але факт залишається фактом: тільки керівництво будівель, подібних до черкаського критого ринку, знає про їхню архітектурну цінність. Якщо спитати пересічних містян – їм буде або байдуже, або ж вони висловлять ініціативу знести таку споруду. На жаль, люди не усвідомлюють цінності новаторських пошуків архітекторів 1960-х: тодішнім майстрам уперше за довгий час і дуже ненадовго дозволили вільне самовираження.

– Ринок – це універсальний публічний простір. Це місце, де постійно відбувається тісна взаємодія спільнот. В Україні традиційно більш розвинений формат ярмарку – тимчасової, зазвичай сезонної чи подієвої колективної торгівлі. На перший погляд, явище ринку не притаманне радянській культурі, однак у “совку” воно продовжувало існувати. Базар неможливо скасувати або закрити через його здатність виникати стихійно. В радянський час цю стихію намагалися опанувати, – розповідає київська мистецтвознавиця Євгенія Моляр. – У 1970-1980-х роках створювали грандіозні проекти критих ринків і торговельних комплексів. Над ними працювали провідні архітектори, втілюючи прогресивні та новаторські ідеї. Сьогодні ці унікальні громадські споруди є важливою частиною інфраструктурної спадщини радянського періоду, котру шкода не використовувати. Щоправда, роки недбалої експлуатації значно спотворили оригінальний вигляд радянських критих ринків і торгівельних центрів. Та в будь-якому випадку резонніше говорити про збереження та реставрацію, аніж про нову забудову чи реконструкцію.
Критий ринок сьогодні

Критий ринок – не лише предмет архітектурної гордості Черкас, а й точка, де можна купити найдешевше м’ясо в місті і скуштувати справжньої овечої бринзи, яку не так просто відшукати в наших краях. Саме у критому ринку мало не на кожному кроці можна зустріти зачудованого іноземного туриста.

Працівники ринку з радістю розказують про місцеве “закулісся”. Майже щодня сюди приходять іноземці. Група туристів із Франції – п’ятеро просто вдягнених чоловіків різного віку – стоїть біля м’ясного відділу і несміливо роззирається навсібіч. Туристи з Франції зізнаються, що для них такі місця – екзотика. У їхній країні на ринках усе м’ясо лежить в холодильниках, а не на прилавках, тому чоловіків турбує санітарно-гігієнічний cтан продуктів, які тут продаються.

За 94-м прилавком, якраз біля відділу спецій, щосереди і щонеділі стоїть пані Люба. Жінка живе в селі, тримає баранів та овець, робить екологічно чисту, лабораторно вивірену і дешевшу, ніж у магазині, овечу бринзу. Ось так можна зненацька дізнатися, що просто біля дому продають твій улюблений сир, по який раніше доводилося їздити на Івано-Франківщину і навіть до Греції.

З року в рік про критий ринок точаться чутки: то його збираються знести, то зробити тут спортивний комплекс чи автосалон. Керівництво ринку запевняє, що то плітки, і призначення будівлі не змінюватиметься.

– Ми добре знаємо, що критий ринок – це унікальна будівля, і намагаємося його всіляко берегти. Яких тільки чуток не було про наш ринок: його навіть на автосалон “перетворювали”. Але ми не плануємо змінювати призначення будівлі. Скоро буде наступний косметичний ремонт: мабуть, люди знову щось придумають і почнуть розпускати плітки, – розповідає директор споживчого товариства “Критий ринок” Віктор Трубієнко. – Ми хотіли б дещо звільнити територію торгівлі навколо ринку, але поки що не вдається. Якраз нещодавно до нас перенесли розформовані базари з інших місць. Люди вже заплатили за оренду, нічого найближчим часом змінити, на жаль, не можна. Хотілося б, аби все стало, як раніше: доріжки, газони, простір.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × five =