На Черкащині пенсіонер заробляє гроші завдяки Сонцю

Надлишок енергії, добутої сонячними  батареями, черкащанин продає державіВ. 62-річний ватутінець Борис Домніцький вдома має сонячну міні-електростанцію. Два роки тому придбав 58 сонячних панелей. Витратив на це 14 тисяч євро. За теперішнім курсом це більш як 400 тисяч гривень. Потужність станції 10 кіловат. Кількість зібраної енергії дозволяє йому повністю забезпечити власний будинок. Надлишок продає державі, інформують «Вечірні Черкаси».

«Зелена енергія» за гроші

– За фахом я інженер-геодезист, — розповідає Борис Доzмніцький. — Тривалий час у Ватутіному мав свій бізнес: фарбував автомобілі. Якось зрозумів, що вже роки не ті цим займатися. Та й не хотілося, аби це впливало на здоров’я. Думав передати справу сину, але той відмовився. Не захотів із Києва повертатися у це місто. Я й продав бізнес. Гроші захотів вкласти кудись. Якось по телебаченню подивився сюжет про сонячну електростанцію. Розповідали про чоловіка, який поставив у себе вдома сонячні батареї. Я зацікавився і знайшов його, аби порадитися. Він же й допоміг вибрати якісні панелі. Це було два роки тому. Спочатку купив 40 штук. Витратив на них 12 тисяч євро. Трохи згодом докупив ще 18 за 2 тисячі. Дружина спочатку була проти такого інвестування. Згодом зрозуміла, що  з цього таки є вигода. Отриманої енергії вистачає на побутові потреби. Будинок споживає за місяць десь 200 кіловат. Все інше йде на продаж. Маю з “Черкасиобленерго” договір. За кіловат отримую 30 євроцентів. Спеціальний модем обраховує і передає інформацію про кількість спожитої і відданої енергії. В середньому виходить десь 7 тисяч гривень прибутку щомісяця. Влітку більше, бо більше Сонця.

Борис Домніцький став першим на Черкащині, хто почав постачати “зелену енергію” в державу як домогосподарство. Каже, вчасно встиг підписати договір з енергетиками перш ніж за кілька днів по тому закупівельні тарифи знизилися майже удвічі. Поки що витрачені на батареї гроші не окупилися. Це станеться за 2-3 роки.

– Це дуже вдалий бізнес, – запевняє чоловік. – Та зараз треба ставити обладнання на більше як 10 кіловат, бо тарифи стали нижчі. Це дорого, але зрештою воно себе окупить і згодом приноситиме прибуток. Але, окрім грошей, необхідно мати кілька умов, аби встановити панелі: необхідну площу і щоб вони були повернуті на південь. Знаю, деякі банки навіть видавали кредити під це. Щоправда, тільки якусь певну частину. Держава зацікавлена у купівлі “зеленої енергії”. За останні два роки охочих придбати сонячні батареї побільшало. Мало не щомісяця до мене хтось телефонує і консультується. У сусідній Звенигородці вже кілька чоловік поставили у себе. У Катеринополі теж.

Електрика крізь хмари й сніг

Сонячні панелі не потребують особливого догляду. Все максимально просто та автоматизовано. Навіть при затягнутому хмарами небі чи взимку панелі генерують електрику.  Єдині вороги — блискавка, яка випадково може поцілити у батареї чи град. Проте й останній має бути розміром із куряче яйце, аби пошкодити скло.

– Сонячну енергію панелі прийматимуть і крізь сніг. Хоча й не в достатній кількості. Та за день-два він все одно розтане. Якщо якась із батарей вийде з ладу, в цілому системі це не зашкодить. Просто замінити та й усе. Загалом, вони мають служити до 30-ти років,- пояснює Борис Іванович.

Вся інформація про отриману енергію надходить на електронну панель інвертора. Це пристрій, який перетворює її у змінний струм. За 2 роки експлуатації сонячні батареї допомогли зекономити не одну тисячу кубометрів кисню, який би міг згоріти, якби для отримання енергії спалювали вугілля.  Таку порівняльну інформацію можна бачити на табло інвертора. За 2 роки сонячна електростанція ватутінця генерувала 27 тисяч кіловат. Найбільше зеленої енергії панелі прийняли наприкінці червня, коли була спека.

Ще одне надбання цивілізації у подвір’ї Бориса Домніцького — сонячний колектор. Пристрій, щоправда, він зробив власноруч.

– Колектор нагріває воду. Найбільш ефективний у теплі місяці. Економить до 700 кіловатів. Це — замість бойлера. Вистачає нагрітої води на цілий день, щоб і покупатися і посуд помити. Склав його із радіаторів опалення. Пофарбував чорною фарбою, аби проміння не відбивалося. Використав пінопласт для утримання тепла. Собівартість склала 6 тисяч гривень. У магазинах найдешевший колектор коштує від 10 тисяч гривень. За два роки мій вже окупився.

Місяць тому ватутінець почав розробляти колектор для продажу. Його вартість не перевищуватиме 3-ох тисяч гривень. За тиждень має зібрати перший. А от сонячні панелі більше не купуватиме, бо не буде куди прилаштувати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + ten =