Художниця Христина Шинкарчук: “Кожний художник хоче виокремитись і показати який він супермайстер, але коли доходить до справи, ніхто не може нічого професійного зробити”

Вона професійна писанкарка, член Національної спілки народних майстрів України, художниця, любляча дружина та особистість з великою душею. Молода мама двох прекрасних діток, яка встигає поєднувати різну за напрямками мистецьку  творчість з побутовими справами. Її картини мають різні історії життя, яскраві моменти, елементи та штрихи, які люди сприймають абсолютно по-різному. Непроста, обдарована, геніальна, з прекрасною щирою усмішкою черкаська майстриня Христина Шинкарчук розповіла  журналісту “ВиЧЕрпно” про себе і свої творчо-винахідливі будні.

– Христино, коротко розкажіть про себе як талановиту та багатогранну особистість?

– Малюю я з дитинства. Маю історію розвитку свого таланту. Коли я ходила в дитячий садочок і була зовсім маленькою, не могла з невідомих причин заснути вночі. Постійно крутилася в ліжку. І мені мама вставала і казала «Чого ти не спиш?». А я хотіла малювати.  Тоді мама давала мені папір, пензлик або фломастер і я сідала творити. Коли вимальовувалась, от тоді і засинала. Я не пам’ятаю, що конкретно малювала, але знаю, що малювання — це була моя потреба.

Вже в шкільні роки пішла в художню школу. Навчання дуже подобалось. Дякуючи моїй мамі, вона ніколи не ставила мені життєві рамки і завжди підтримувала мій талант. Пізніше я вступила до Черкаського художньо-технічного коледжу.  Чому нас там тільки не навчали. Малювали ми і маслом, і аквареллю, і гуашшю на будь-яких поверхнях (скло, дерево, метал, тканина, стіни). Ми спробували в цьому навчальному закладі все. І вже потім вдома я почала сама експериментувати та продовжувати мистецьку діяльність.2

Що дало мені навчання?  Кожний художник хоче виокремитись і показати який він супермайстер. Але коли доходить до справи, ніхто не може нічого професійного зробити. А навчання дає розуміння правильного розташування намальованих об’єктів, чому повинна бути така кількість об’єктів, а не інша, розуміння кольорів, технічну складову картин. Коли ти знаєш правила, ти можеш їх порушувати. Якщо ні, то ти навіть не розумієш, що порушуєш. І тебе, зрозуміло, вже можуть критикувати.

І найголовніше правило творчих людей: 10 % таланту, а 90 % — зусилля. І ніяк інакше.

Якщо ти робиш щось і подобається всім, це не подобається нікому. А якщо те, що ти робиш подобається хоч декільком людям, це дійсно чогось варте.

– Перша виставка і дебют Вас як художниці відбувся восени минулого року. Скільки малювали картини для виставки (їх було 15) і які враження від такої важливої події?

– Чесно скажу, дуже нервувала перед виставкою. Стосовно 15-ти робіт, можу розповісти про кожну картинку в деталях. Тому що я відповідальна за кожну крапку в своїх картинах. Відразу зазначу, що не можу малювати одну картину. Малюю паралельно 2-3. Іноді не можу домалювати свою роботу, починаю іншу. І вже малюючи другу, думаю як завершити першу. Це, мабуть, від писанкарства. Бо там ти розфарбовуєш 2-3 писанки одночасно.IMG_5830

Прийшовши в Черкаський художній музей, я показала свої  9 картин і директор запропонувала зробити виставку. Звичайно я не відмовилася, хоч і не очікувала такої пропозиції. Директорка наголосила, що робіт замало і потрібно ще приблизно 5. І що ви думаєте? Поїхала додому відшуковувати роботи. І таки знайшла ще 5. Тому виставка виявилася дуже прекрасною. Щодо себе та своїх вражень, то страшенно боялася критики під час виставки. І в якийсь момент зрозуміла, що дуже хвилює, як мене сприймуть люди. Але все відбулось на «ура», прийшло багато людей і я зрозуміла мету своєї творчості. Якщо ти хочеш малювати, то малюй і ні в якому разі не бійся показувати це людям.IMG_50714

– А скільки приблизно коштують Ваші витвори мистецтва?

– Знаєте, є такі слова в пісні: «Всё, что бесценное, ничего не стоит». Почувши ці слова, призадумалась. Я малюю для себе, для вираження свого таланту, а вже потім, можливо, для комерції. Людям завжди кажу, дайте скільки стільки не шкода. А в основному, свої роботи я дарую.

– А є цікаві історії намалювання картин?

– Так, звичайно є! Наприклад, ось ця (показує).3Поїхали ми з чоловіком до Єгипту. Дуже хотілось малювати на відпочинку, тільки чомусь не розуміла, що саме зображати. Засмагаю я на пляжі і тут чоловік приносить мушлю, в якій знаходився краб. Зауважу, що мені дуже подобається стилізувати все, що бачу. Змальовувати категорично не люблю. І для мене ця мушля стала «поверхнею» картини. А далі я шукала в морі інші деталі для картини (рибу, корали і т.д). Ну, ось вийшло так. І, до речі, про кольоровість. З дитинства не бачила кольору. Завжди тільки чорно-білі картини малювала. Пізніше навчилась все ж таки творити кольорові доробки.Pp2iJ6gOw7E

І хочу сказати, що в моїх роботах кожна людина помічає свої деталі. В найпершій роботі «Серце троянди» кожен, хто дивився на неї, бачив різне. Один дерево, інший бджілку, ще інший серце. І завжди поціновувачі мистецтва запитують мене, а що Ви хотіли показати? А я ніколи не розказую. Бо кожен повинен бачити своє.

Зверху найперша картина художниці "Серце троянди" ( Як троянда бачить всесвіт зсередини). Знизу, на цей час остання, робота.

– Знаю, що Ви займаєтесь не однією творчою справою. Це і в’язання чарівних прикрас, і художній розпис на склі, графіті, писанкарство та звичайно ж, малювання картин. Як вдається поєднувати мистецькі напрямки  і якій справі приділяєте більше уваги?

– Я хочу знайти свій шлях, себе. Тому працюю в різних напрямках. Наприклад, писанкарство не я вибирала, воно мене само вибрало.DLRVRJ9YluI-ywMHCSuwbIПередісторія така: мені треба було написати диплом на 3-му курсі по писанці. Вибираючи зі всіх керівників, я вибрала найсуворішого – Мартинову Ольгу Михайлівну. Я знала, що мені треба науковий керівник, який суворо наказував мені, а я робила. Творчі люди завжди ліниві. Тому дуже важливо прислуховуватися до керівника. Щодо писанкарства, то для мене в цьому мистецтві немає великих складнощів. Така праця дає нам те, чого не вистачає у житті. Терпіння. Беручи сире яйце до рук, ти думаєш про те, щоб його не впустити. Якщо ти нервуєш, ти або роздавиш його, або воно розіб’ється. Коли ти розмальовуєш писанку, ти заспокоюєшся. Писанкуючи, ти згадуєш все, що відбувається у твоєму житті. Ти задумуєшся, бо в тебе є час подумати за працею, якого іноді не вистачає в житті.1

IMG_2826uc7RGWFlabQ

— Чи розвиваєте свій талант? Якщо так, то яким чином?

– Завжди намагаюся цим зайнятися. Читаю книги, слухаю аудіокниги, займаюся йогою. Йога – це зарядка, спокій та урівноваженість. Для мого таланту йога — це витік натхнення та ідей. Під час розслаблення я обдумую свої наступні роботи.

– Є у вас місце, де ви добре себе почуваєте та натхненно займаєтесь творчістю?

– Мені спокійно там, де моїм дітям, чоловікові добре. Спокійно, коли я за них не хвилююсь, коли немає побутових проблем і я можу собі сісти та помалювати. Мені не важливо, де творити. Чи на підлозі, чи на ліжку, чи на подвір’ї. Якщо я хочу малювати, я буду це робити, незважаючи на будь-які обставини. А надихають мене випадкові люди, випадкові ситуації, випадкові обставини. Випадковості  для того  і існують, щоб наше життя було таким багатогранним.

yEBkN-Eg9zE

zJsLhjS8PoI

Безымянный-2

Безымянный-1

2TBVXzKPjgg

iMy5S5GnJB0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *