День із черкаським лікарем-ортопедом Вадимом Шевченком

Професія лікаря — важлива та відповідальна. Щодня, ідучи на роботу, лікар не може знати, що його там чекає або із чим йому доведеться зіткнутися, але він стовідсотково знає, що його життєві будні окреслені єдиною метою – лікувати пацієнтів. Інтернет-видання «ВиЧЕрпно» пропонує вам один день із життя відомого черкаського ортопеда, завідувача ортопедо-травматологічним відділенням Черкаської обласної лікарні, лікаря, який має не одне стажування закордоном, проводить клінічні дослідження та є справжнім професіоналом своєї справи — Шевченком Вадимом Вікторовичем.

Отож, 7:30, а я уже крокую до Черкаської обласної лікарні. Саме тут на другому поверсі знаходиться ортопедично-реабілітаційне відділення. Зайшовши до приміщення, прямую до кабінету Вадима Вікторовича. Після привітання, обміну питаннями “Як справи, чи готові до трудового дня?” лікар відразу  “посвячує” мене у справи.

DSC00534

Спочатку у розпорядку Вадима Шевченка плановий ранковий обхід, який він проводить разом із своєю командою: молодими лікарями-інтернами, асистентами, реабілітологами та медичними працівниками.

Позитивно налаштований лікар, переступаючи поріг палати пацієтів, перше, що запитує, це як вони себе почувають, а потім уже приступає і до планового медичного огляду. З палати в палату, з хорошим настроєм та словами підтримки підходить Вадим Шевченко до кожного пацієнта. За словами ж самого лікаря, кожен пацієнт потребує індивідуального підходу: з кимось треба пожартувати, щоб заспокоїти перед операцією, а когось треба просто підтримати.

DSC00509

DSC00504

DSC00507

Під час цього обходу помічаю, що лікар робить світлини з своїми пацієнтами. Виявляється, це одна із особливостей цього відділення, перед випискою пацієнти, окрім рентгенівських знімків, які робляться під час операції, ще отримують і фото із лікарем на згадку.

DSC00506

Після ранкового огляду пацієнтів медичний персонал поспішає на п’ятихвилинку. Зайшовши до ординаторської, зустрічаю штаб медичних працівників. Перше, про що тут говорять, це як минула попередня ніч. Медичні сестри звітуються, як почували себе пацієнти вночі та чи змінювалося їх самопочуття. Обговорюють і попередньо заплановані операції, ще раз уточнюючи окремі деталі.

DSC00512

Після такої невеликої наради через деякий час у Вадима Вікторовича мають розпочатися заплановані операції, але перед ними лікар проводить мені екскурсію до реабілітаційного центру, де працюють Артур Погорілий та Роман Міщенко, двоє молодих кваліфікованих спеціалістів, які вже також встигли набути закордонної практики.

Реабілітологи розповідають про специфіку своєї роботи, зокрема, пояснюють, з якими приборами їм доводиться працювати.

– У нас тут знаходяться передові світові розробки, які ми використовуємо під час реабілітації наших пацієнтів. Ось, до прикладу, у нас є препарат для розробки колінних суглобів. Суть в тому, що нога вкладається в цей препарат, вводяться дані до комп’ютера, і нога автоматично починає розроблятися. Це робиться із тих причин, що не всі пацієнти у змозі коректно виконувати ті завдання, які потрібно виконувати у післяопераційний період. У нас є засоби для реабілітації скелету, які також є автомеханізованими. Особливістю цих приладів є те, що під кожного пацієнта ми їх індивідуально можемо налаштовувати — це є єфективним, зручним, а найголовніше  — якісним у реабілітаційному періоді, — пояснює Артур Погорілий.

DSC00516

Якось само собою розмова заходить і про атмосферу в колективі.

– Працюється чудово. Знаєте, коли ти бачиш у керівнику не тільки керівника, а й людину, з якою можна поспілкуватися і про життєві ситуації, людину, яка може мотивувати, — то це реально круто. Зараз з Вадимом Вікторовичем ми будуємо спільні плани на майбутнє. Дуже приємно, що він, як завідувач відділення, розуміє, що реабілітація і ортопедія мають іти в комплексі, в одну ногу, — зазначає реабілітолог.

DSC00515

Поспілкувавшись із реабілітологами та подивившись, як вони працюють, отримую запрошення від  Вадима Вікторовича іти до операційної.

Мені видають спеціальний одяг, а в операційній медсестри якраз закінчують останні приготування до операції. Ретельно готується до операції і лікар з інтерном Денисом: переглядають ще раз ренгенівський знімок, коротка розмова з пацієнтом, звучать слова, що все буде добре, і через декілька хвилин — початок операції.

DSC00522

Професіоналізм, злагодженна робота і повне взаєморозуміння — таким я побачила процес хірургічного втручання. Під час операції медична сестра робить знімки рентгену, до моменту хірургічного втручання та уже після того, як операція завершена.

DSC00524

– Такі знімки, — зауважує Вадим Шевченко, — є документом для пацієнта, а також нашим своєрідним звітом перед ним.

У перерві між наступною операцією маю час поспілкуватися із Вадимом Вікторовичем. Переконавшись у тому, що професія лікаря є важкою і відповідальною, я ставлю запитання, чому пан Вадим обрав саме таку діяльність.

– У мене в дитинстві було серйозне захворювання: два місяці  я лікувався, внаслідок чого постало питання, чи буде в мене нога. Після того, як я це пережив,  вирішив, що хочу бути лікарем, а саме —  лікарем-ортопедом. Це та професія, в якій ти бачиш результат своєї робити, зокрема, бачиш, чи якісно зроблена вона, чи ні. Найголовніше, що ти можеш допомогти різним людям: поважного віку,  молодим, а також дітям. Все це і вирішило вибір моєї майбутньої професії.

Продовжуємо розмову питанням про безкоштовні операції, які проводить Вадим Шевченко. Попередньо з’ясувавши, що кошти, за які відбуваються такі операції — це кошти пана Вадима та його друзів. За словами Вадима Вікторовича, друзі йому кажуть, що хочуть бути причетними до доброї справи та хочуть допомогати адресно.

– Приходить якийсь такий момент, коли починаєш думати, оглядаєшся на життя, що, можливо, треба людям допомогати і по-іншому. Я зрозумів, що бувають ситуації, що без чужої допомоги ти не можеш із неї вийти. Ми робили безкоштовні операції нашим воїнам АТО. Були у нас пацієнти із Київської, Хмельницької областей, яким ми також робили безкоштовні операції. Ми всі під Богом ходимо, Бог бачить, і, я думаю, що кожному воздасться за його дії та вчинки. Головне — це те, що ти робиш. Приємно зробити ось таку благодійність — допомогти людині, яка вже не чекає допомоги ні від кого. У мене є друзі, які допомогають мені фінансово робити такі операції. Майже всі вони мною прооперевані, тому на собі відчули, який це складний процес реабілітації.

Нашу розмову переривають, повідомляючи про початок наступної операції. Отож, крокую із Вадимом Вікторовичем до операційної. Тут все так, як вище написано, але під час цього хірургічного втручання спостерігаю, як проходить навчання інтерна: Вадим Вікторович дає поради та настанови Денису.

DSC00531

Коментуючи цю ситуацію, Вадим Вікторович зазначає, що справжній лікар повинен завжди практикуватися, бо тільки так можна досягти успіху. На рахунку у лікаря не багато, не мало, а саме 960 операцій, зробленні за останній час.

– Практика і тільки практика — це показник справжнього лікаря. Іти на операцію будуть до того хірурга, в якого було багато операцій, бо це є його візитною карткою. Досвід і професіоналізм — невід’ємні риси лікаря, — наголошує пан Вадим.

DSC00529

У планах  лікаря ще одна операція, але поки він її проводить, я вирішила поспілкуватися із медичним персоналом, зокрема, з асистентами Вадима Вікторовича. Під час розмови з’ясовуємо, що посада асистента була створена за ініціативи Вадима Шевченка, адже лікар насамперед хоче для своїх пацієнтів комфортних умов та доступності як у лікуванні, так і у інформаційному аспекті.

DSC00537

– Ми, асистенти, допомогаємо нашим пацієнтам. Адже є просто формальні питання, на які пацієнт шукає відповіді, тому, щоб їх надати, ми тут і є. Ми пояснюємо пацієнтам, що і куди, допомогаємо розібратися. Наша робота полягає у тому, щоб пацієнт лікувався, а не думав про оформлення якихось документів чи чогось подібного. Знаєте, в  такій команді, яку має Вадим Вікторович, хочеться працювати, хочеться викладатися на повну. Від нього заряджаються позитивом не тільки пацієнти, а й увесь медичний персонал, — розповідає асистент пані Наталія.

DSC00538

Після трьох операцій (зазвичай, їх припадає більше, — пояснює Вадим Шевченко), маю можливість поговорити з інтерном Денисом. Молодий лікар розповідає, що проходить тут інтернатуру майже рік, але, не зважаючи на досить малий термін перебування, він уже багато чого навчився на практиці.

– Ось уже у серпні буде рік, як я проходжу інтернатуру. Працювати під керівництвом Вадима Вікторовича — це надзвичайний досвід. В університеті ми вчили теорію, а тут я практикуюся. Цінні поради та рекомендації — ось таким є наставник Вадим Вікторович. Тут, в нашому відділенні, до кожного пацієнта окремий, індивідуальний підхід, стараємося кожному приділити максимум уваги, — говорить Денис.

Після цієї розмови повертаюся до кабінету героя нашого проекту. Тут під час спілкування за чашечкою кави розпитую у лікаря про майбутні плани у медицині. Виявляється, що мрією, яка частково почала реалізовуватися, є ідея створення сімейного медичного закладу:

– Мрія — зробити сімейну приватну клініку. Клініка, яка буде сучасною, в якій будуть змінені всі підходи до лікування, до сервісу пацієнтів. Я разом з моїм інвестором хочемо, щоб ця клініка на років 5 випередила те, що є зараз в Україні. У цій клініці буде все інше, буде все сучасне, починаючи із самої будівлі і закінчуючи сервісом. Ось, наприклад, у пацієнта буде  можливість посидіти у палаті, вийти на терасу, бо зараз пацієнти можуть знаходитися тільки у закритому приміщенні. У клініці буде закріплений за кожним пацієнтом адміністратор, який надаватиме консультації. Безсумнівно, велика операційна, сучасні ефективні методи реабілітаційного періоду. Це те, що хочеться зробити. І ще ми хочемо, щоб у нас був сервіс швидкої допомоги, щоб пацієнти мали вибір, куди їм їхати.

DSC00547

Наша розмова знову переривається, оскільки настав час консультацій. Біля кабінету лікаря вишиковується черга з його пацієнтів: одні прийшли за консультацією, інші на перевірку, хтось же ще раз хоче обговорити майбутню операцію. Неодноразово за цей день я ставала свідком, коли до лікаря звертаються рідні пацієнтів. Попри те, що питання є однотипними, Вадим Вікторович знову і знову пояснює, повторює, уточнює, адже, як він говорить:

«Лікар має певною мірою ставати на місце хворого, щоб зрозуміти, якого ставлення той потребує».

Весь час лікар перебуває у піднесеному настрої, щоб його передати і своїм пацієнтам:

– Ви мені скажіть, чи я зможу після операції ходити на роботу?

– Яке ще зможете. Ви змушені туди ще ходити, — жартуючи відповідає Вадим Шевченко.

DSC00539

Під час консультацій Вадим Вікторович намагається завжди доступно пояснити своїм пацієнтам в чому їх проблема, а також роз’яснює шляхи її вирішення. Довгий період часу тривають  консультації, люди приїжджають із різних місць нашої області.

DSC00540

Під час консультацій, блукаючи коридорами відділення, почула таку розмову однієї із бабусь:

«Оце мені казали, що довго прийдеться лікувати, а цей (тобто, Вадим Шевченко) так швидко мене поставив на ноги».

За день подібних розмов довелося почути не одну.

Поки я ходила відділенням та спілкувалася із персоналом, у героя нашого проекту якраз закінчилася консультація. Підходжу до його кабінету і бачу, як він збирає медичних працівників на вечірній обхід. Ні хвилини для перепочинку, постійно у роботі. Жартуючи, я ставлю запитання пану Вадиму:

– А у Вас є відпочинок, чим Ви займаєтеся окрім роботи?

– Знаєте, робота – це і є моє хобі, і це — найголовніше. Звісно, я можу зібратися і поїздити на велосипеді, або посидіти з друзями – оце і все, — відповів він.

Після такої невеличкої розмови крокую із лікарем та його персоналом до палат хворих. Важкий робочий день – це не причина змінювати свій настрій. Вадим Вікторович все такий же  щирий, привітний із пацієнтами. Тут під час огляду він дає декілька порад для тих, хто завтра буде прооперований, але ще більше уваги приділяється тим, у кого сьогодні вже відбулося хірургічне втручання.

DSC00542

Після планового вечірнього огляду пацієнтів я разом із Вадимом Вікторовичем повертаюся до його кабінету. Може здатися, що робочий день лікаря закінчився, але ні, додому повертаюся лише я, а герой нашого проекту разом із своїми інтернами продовжуть працювати, обговорюючи завтрашні операції, стан пацієнтів та розглядаючи рентгенівські знімки.

DSC00541

Насичений, напружений, сповнений різних емоцій – таким я побачила день відомого черкаського ортопеда Вадима Шевченка. Але найбільше мені запам’яталися його відкритість, щирість, відповідальне ставлення до своєї роботи та високий професіоналізм. Цими своїми рисами він зарядив свій колектив, тому, мабуть, і зрозуміло, чому під час усього дня у мене не виникало відчуття, що я у лікарні, адже тут працюють люди, які люблять свою роботу і виконують її на високому рівні.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 3 =