Черкаське подружжя допомагає жителям Африки

Група ініціативних черкащан систематично їздить в одну з країн третього світу з благородною метою – побудувати школу, їдальню, займатися музикою з дітьми, проводити курси програмування. За час існування проекту “Mission Impossible” черкаські волонтери відвідали різні міста України, Росії (Сибір), Білорусь, Таджикистан, Таїланд, Африку, Індію, Непал, Гватемалу. А минулоріч подружжя Аліни та Олександра Буллів вже очолило місію в Африці, пише in.ck.ua.

Волонтерські поїздки – це не подорож для огляду визначних пам’яток, це допомога нужденним, яка часто включає важку фізичну працю на будівництві, ремонтних роботах у притулках і школах для бідних. У команді мандрівників може бути 15 осіб, але за ними стоять тисячі людей, готових допомагати фінансово та емоційно.

Під час підготовки волонтерів навчають, як поводитись у незнайомій країні: як і коли посміхатися, що говорити, чи можна торкатися людей. Найчастіше в команді є учасники, які вже мають досвід подорожей по певній місцевості. Перед поїздкою всім учасникам роблять щеплення й оформлюють страховку. Попри проблеми пунктів призначення, небезпечних для життя ситуацій з учасниками не траплялося.

“Наша з чоловіком лідерська поїздка в Кенію була присвячена будівництву літньої кухні для притулку. Там була стара кухня, з якою доводилося перевозити їжу на тачці до притулку, їжа часто розсипалася, і діти залишалися голодними. Ми побудували щось на зразок їдальні, в якій діти могли їсти біля притулку”, – розповідає Аліна Булла.

Найяскравіші спогади волонтерки пов’язані з дітьми. Спочатку вони нікого до себе не підпускали.

“Вони тебе торкаються, гладять по волоссю, біла людина для них – це незвично. В Україні дітям дають все найкраще, в Африці дітей так не цінують. Вони грають на вулиці з обрізками поролону і щиро цьому радіють, бо не мають інших іграшок”, – зазначає черкащанка.

Закордонні місіонерські подорожі дають черкащанам можливість побачити, як багато є в українців, і як мало ми це цінуємо. У країнах третього світу дуже “кустарний” спосіб життя. Неможливо знайти і придбати будматеріали, люди використовують підручні засоби. Місцеві жителі допомагають волонтерам на будівництві – жінки з прив’язаними до себе немовлятами носять в гору пісок на голові.

Люди помилково вважають, що в країнах третього світу все дуже дешево. Для європейців і американців, напевно, так і є, але це більшою мірою стосується продуктів. А, наприклад, молоток в Кенії коштує 60 доларів і є розкішшю на будь-якому будівництві. Адже середній рівень доходу населення – близько 3 доларів на місяць.

“Для мене проект “Mission Impossible” – це насамперед прекрасна можливість переглянути свої життєві пріоритети, змінити себе зсередини, а також шанс усвідомити всю ту благодать, яка є в нашій країні. І я кажу не про безвіз і кар’єрні перспективи в IT, а про такі прості речі як питна вода і безкоштовна освіта для дітей”, – пояснює Олександр Була.

Зараз подружжя думає над тим, щоб переїхати в Африку на рік і навчити людей набагато більшого, ніж це можна зробити за кілька тижнів.

Фото http://in.ck.ua/ua/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × four =