Черкащанка, яка стала 100-тисячною користувачкою безвізу, побувала у шести країнах Європи

Софія Ярмош із Черкас стала 100-тисячною користувачкою безвізу. За рік побувала в Угорщині, Хорватії, Боснії, Німеччині, Сербії та Польщі.

Про повідомляє Gazeta.ua.

“Я їхала в Угорщину до друзів на півдня. А потім поїхала у сербське місто Белград, бо маю там багато друзів. Це було перше місто, з якого я плакала і не хотіла їхати. Дуже красиве місто – архітектура проста, але пасує одна до одної. Взагалі Балкани дуже нагадують Україну. Там як вдома. Люди дуже хороші, ментально схожі на українців – тобто “Все погано, але можна з того поржать”, – розповідає Софія.

Дівчина має друзів у кожній відвіданій країні. Найбільше у Боснії, Сербії та Німеччині.

“Берлін, де ходять туристи, і де живуть місцеві – це наче два різних міста. До нього треба звикнути. Культурний та історичний центр весь прилизаний, прибраний, без графіті. Спальні районі брудніші – може бути розкидане сміття, недопалки, бачила пацюка біля будинку. У Берліні була в парку, де за часів Гітлера було гетто і катували людей. Там стоять таблички, де написано англійською і німецькою, що там відбувалося. Навколо люди веселяться і це було дивно. Берлінські авіалінії – найгірші, які я бачила. Вони постійно відміняють рейси. Востаннє, коли приїхала в аеропорт, рейс відмінили. На сервісі мені знайшли квиток на завтрашній рейс. Питаю: “А де я буду жити? Із готелю я вже виписалася”. За рахунок авіаліній поселили на одну ніч у гарному готелі, оплатили сніданок і обід”.

Софія навчається у Черкаському державному технологічному університеті на міжнародній економіці. Є членом Всеукраїнської громадської організації “Зелена молодь України”.

“Завдяки світовому руху “зелених” є друзі в різних країнах. Колись організовували семінар “Відкрий кордон” у Берліні. Познайомилася із хлопцем із Сирії, звати Бадр. Питала: “Чому ти переїхав?” Відповідав: “Знаєш, я хотів жити”. Він мав документи, навіть вступив до університету. Зараз має офіційний статус біженця. Перші місяці заробляв гроші тим, що стриг людей у себе на квартирі. Потім почав допомагати у місцевій школі. Каже: “Я не роблю тут нічого поганого. Допомагаю цьому суспільству як можу”. Зараз працює у організації, яка допомагає адаптуватися мігрантам”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.